Кодеин Purple Drank Серов

Ну, братцы, вот я снова за клавиатурой, в смятении душевном и с сердцем, не обычные, а наркомана. Не знаю, с какой стороны начать эту историю, но поделюсь со своими друзьями из интернета – а самые во время темы закладок да курения герыча. Все началось с того, что я стал шарить в наркотиках, еще будучи молодым юнцом. И как только начал накатываться на эти сладкие дырки от иньекций, они стали для меня целым атомом жизни.

Один раз я решил купить героин у знакомого дельца. Этот делец, он прямо как из фильма – куртка, темные очки, всегда подозрительно смотрит, словно все вокруг клинится и видит галлюцинации. Он предложил мне несколько закладок и герыч, которые были неотразимы на вид.

Обычно я не пользуюсь таким жестким слепком, но когда увидел тот широкий улыбчивый рожицу дельца, я сдался. Взял я эти закладки, заплатил и ушел в ночь, чувствуя себя победителем. Я сразу решил проверить товар, поэтому сел на скамейку в парке и начал накатываться. Не могу не сказать, что это было сильное ощущение.

Прошло несколько дней, и я решил опять заглянуть к дельцу – вдруг там что-то новенькое? На этот раз я задумывался о кодеине. Ведь эта штука считается более мягкой, и ее можно легче получить. И вот я снова перед дельцом, который продает не только герыч, но и этот драгоценный кодеин.

Но вот незадача, делец мне отказал. Он сказал, что закладок у него нет, а кодеин через пару дней только будет. Меня словно кто-то застрелил. Я уже представил, как я буду кайфовать от этого атома наслаждения, а тут раз и долька! Я полный пиздец...

В общем, я не мог так просто простить этого дельца и решил послать его в жопу. Ведь я у него покупатель, и он обязан бесплатно давать всем желающим! Я пошел к нему в соцсетях и написал пару острых сообщений, чтобы он вспомнил, кто я такой.

А тут, братцы, небольшой шокающий поворот сюжета! Начальник моей работы случайно прочитал мои горячие комментарии и вызвал меня на разговор. На него определенно клинуло! Но что я мог сделать? Попытался загладить свою вину, но любой мудак понимает, что разговор со начальником – это как круглый стол наркомана с герычом – ты всегда проигрываешь.

И тут главари клинились с грозным выражением на лице, а я пытался выглядеть невинно...

"Ты думаешь, что можешь послать меня в... эм... жопу?" – сказал начальник, изрекая слово, которое не стоит повторять никому.

Я ничего не успел сказать, как он продолжил свою речь, что мне пора уходить, иначе это будет последствия.

В общем, друзья, так закончилась моя история с дельцом и начальником. А я по-прежнему шарю в наркотиках и живу своей жизнью. Захотел кодеин – значит, найду делеца, который его даст. Даже если придется покупать у того, кто клинится и видит галлюцинации.

Если честно, то я просто высосал из пальца всю эту историю. Наркоманом я не являюсь, и никогда не буду им. Здоровье нам всем и счастье!

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!